- серед найдавніших та найважливіших символів Великоднього яйця (писанки) є символ Сонця. Найпростішим зображенням Сонця є коло з промінням або без нього. На Великодніх яйцях, незалежно від релігії, що існують на Україні, також зображено восьмиконечну зірку, що в минулому була символом Сонця. Свастика (сварга, свастя), або як її називали “нерівний хрест” або “гусячі шийки”, в язичницькі часи була символом Сонця. В ті часи, вважалося, що яйце було талісманом, що мав значну силу, оскільки воно захищало власника від хвороб, невдач або злого ока. Символічна сила Великоднього яйця пояснювалася не лише тим, що воно захищало власника від злого, але й тим, що воно захищало людей та зберігало людський рід.
У суботу, 8 вересня, у віці 80 років російський кіноактор Олександр Білявський обірвав своє життя самогубством, повідомили у департаменті охорони здоров’я Москви.
"Актор викинувся з вікна свого будинку в суботу о 13:15. В 13:27 на місце події прибула бригада швидкої допомоги, проте медики лише констатували травми, що не сумісні з життям", - сказали у відомстві.
У свою чергу, джерело, знайоме з ситуацією, розповіло, що 80-річний Білявський нещодавно переніс інсульт. "Судячи з усього, у нього відбулось порушення мозкової діяльності, і він вже погано себе контролював", - повідомило джерело.
Слідчий комітет почав дослідчу перевірку за фактом смерті Олександра Білявського.
"СК РФ в ході перевірки встановить точну причину смерті Білявського", - відмітили в СК.
Там уточнили, що Білявський жив на третьому поверсі, проте випав з вікна, розташованого на сходовій клітині, розташованій на п’ятому поверсі.
Наразі слідчі схиляються до версії про самогубство актора Олександра Белявського.
"Попередньо встановлено, що Белявський скоїв суїцид, стрибнувши з вікна, розташованого на сходовому майданчику між 5 і 6 поверхом під’їзду свого будинку. Від отриманих тілесних ушкоджень актор помер на місці. В ході первинного огляду, ознак насильницької смерті на тілі загиблого не виявлено. Біля вікна сходового прольоту знайдена паличка Белявського, ознак боротьби не виявлено", - йдеться в повідомленні.
Народний артист Росії Олександр Білявський отримав широку популярність завдяки своїм кінороботам, зокрема, він виконав роль кримінального злочинця Фокса у відомому радянському серіалі "Місце зустрічі змінити не можна", знятому на Одеській кіностудії. Серед його робіт, - ролі у фільмах "Іронія долі, або з легкою парою", "Чотири танкіста і пес", "Гіперболоїд інженера Гаріна", "І знову Аніскін", "Жили три холостяка" та інші.
Незважаючи на перенесений інсульт, після якого він майже не розмовляв, Олександр Белявський прийняв пропозицію зіграти роль в продовженні "Іронії долі"...
Як свідчать його сусіди по будинку, Белявському ставало з кожним днем все гірше... В серіалі "Місце зустрічі змінити не можна" його герой вистрибує з вікна і залишається живим. В житті все сталося інакше...
Белявський фактично став заручником однієї ролі - кримінальний злочинця Фокса
Довідка
Олександр Белявський. Народився 6 травня 1932 року в Москві. Закінчив геологорозвідувальний факультет Московського інституту кольорових металів і золота (1955, нині - Державний університет кольорових металів і золота).
У 1955 році, після захисту диплома, Белявський виїхав до Іркутська, де поступив на роботу в Східно-Сибірське геологічне управління.
В Іркутську він дебютував на сцені Іркутського обласного драмтеатру в самодіяльному спектаклі Геологічного управління "Лихо з розуму". Белявський виконав роль Молчаліна. І спектакль, і робота молодого актора були помічені й схвалені в газеті "Східно-Сибірська правда". Після повернення в Москву Олександр вступив на посаду молодшого наукового співробітника в Інститут НІТРІЗолото, продовжував брати участь у самодіяльних виставах Будинку вчителя.
У березні 1957 року Белявський звільнився з інституту і вирішив вступати до театрального училища. Він був прийнятий в Щукінське училище при Театрі імені Вахтангова.
Влітку 1957 року Олександр почав зніматися у своєму першому кінофільмі "Розповіді про Леніна", зігравши роль молодого робітника Колі.
У 1961 році, отримавши диплом з відзнакою і став артистом театру і кіно, Олександр був запрошений на роботу в Московський Театр Сатири.
В 1964 році знявся в головній ролі у фільмі польського режисера Леонарда Бучковський "Перерваний політ". Під час роботи в Варшаві актор оволодів польською мовою, після чого працював ще в шести польських фільмах, в тому числі в популярному серіалі "Чотири танкісти і собака" (1966), в якому він зіграв роль радянського капітана Павлова.
У 1964 - 1966 роках Белявський був актором трупи Московського драматичного театру імені К. С. Станіславського. З 1966 року Белявський працював в Театрі-студії кіноактора. Найбільш вдалими з ранніх кіноролей Олександра Білявського стали: Сергій Крилов у фільмі "Йду на грозу" режисера Сергія Мікаеляна, Кулагін у фільмі "Їх знали тільки в обличчя" режисера Антона Тімонішіна, Володя в "Липневий дощ" режисера Марлена Хуциєва, Шельга в "Крах інженера Гаріна" режисера Олександра Квініхідзе.
Всього в кіно, в тому числі зарубіжному, так як Белявський знімався в Польщі, НДР, Північній Кореї, Фінляндії, Франції, Чехословаччини, США, актором було зіграно понад 100 ролей.
Найбільш пам’ятними для глядача роботами Белявського стали роль Саші в комедії Ельдара Рязанова "Іронія долі, або З легкою парою" (1975) і роль бандита Фокса в телесеріалі режисера Станіслава Говорухіна "Місце зустрічі змінити не можна" (1979).
Із робіт пізнього періоду вдалими стали ролі: Леоніда Брежнєва у фільмі режисера Ігоря Гостева «Сірі вовки" (1991), адмірала з комедії Романа Качанова "ДМБ" (2000); кримінального авторитета на прізвисько Король у фільмі Єгора Кончаловського "Антикілер" (2001); російського адмірала у блокбастері Філа Алдена Робінсона "Ціна страху" (2002). Багато займався дубляжем, брав участь в озвучуванні багатьох популярних зарубіжних фільмів - його голосом "розмовляли" такі відомі актори як Жан-Поль Бельмондо і П`єр Рішар.
Із січня 1966 по 1970 рік був першим ведучим гумористичної телепередачі "Кабачок 13 стільців".
Християнська етика була явним противенством поганської. Коли поганство головними чеснотами громадянина вважало гордість, смілість, неуступчивість, – християнство бачило свій ідеал у покорі, податливості та незлобності. Поганин (культурний чоловік) любив гарну одежу, пахощі, чистоту, тілесну красоту – християнин усе те вважав чортівською спокутою, гріхом та злочином. Світ і природа, що (...) були джерелом усього живого, всієї краси, всієї радості, в очах християнина – се минущі тіні, ілюзії, чортяча мана, джерело зла, гріха та чортячої спокуси. Більшого, повнішого противенства годі собі уявити ” Іван Франко
Актуально
17054 перегляди
Більше новин за темою «Втрата»:
