- українська мова посіла друге місце в світі за мелодійністю після італійської. Також її визнали третьою найкрасивішою мовою в світі за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія та побудова речень після французької та перської мов на мовному конкурсі, що пройшов у Парижі в 1934 році...
Образ сонечка має яскраво виражену солярну символіку й пов’язується з кількома міфологічними сюжетами й обрядами. Це знаходить відображення в її численних діалектних назвах.
Один з таких мотивів - це сюжет небесного весілля, найчастіше пов’язаний з обрядовістю літнього сонцестояння. У цьому сюжеті сонечко може співвідноситися як з образом міфічного чоловіка, так і з образом дружини громовержця, яка зрадила чоловікові і покараною за це. В результаті, вона несе на собі сліди покарання небесним вогнем-блискавкою.
Другий план цього мотиву - тема дітей бога Сонця: їх сім, як і днів у тижні; стільки ж і цяток на спині сонечка (у багатьох мовах існують такі назви сонечка, як «семип’ятнишко», «семикрапка»).
У балтійської традиції, наприклад, є уявлення про сім дітей громовержця, з яких тільки молодший, сьомий, витримує випробування вогнем і водою і виявляється законним сином. З ним пов’язується ідея вічного повернення, воскресіння, багатства, йому відповідає сьомий день тижня, відзначений як день Сонця.
Нарешті, сонечко співвідноситься і з самим верховним божеством, богом Сонця (прикладом тому можуть служити назви «сонечко», «сонячний жук», «сонячне теля»).
Інший мотив, з яким пов’язана сонечко - це мотив домашньої тварини, що належить Богу (йому відповідають найменування типу «божа корівка», «божа овечка», «божа курочка»). Давньоіндійські міфи, що розповідають про крадіжку корів у бога, називають сонечко «та, чий пастух Індра». Повернення корів викликає сонце і дощ, запліднює природу.
У ряді фольклорних текстів, часто мають характер ворожінь, до сонечка звертаються з питаннями про життя і смерть, про погоду і врожаї, про одруження. Вважається, що воно може виконувати роль посередника між різними світами - світом живих і світом мертвих. Мабуть, це відображає уявлення про сонечка як про прародительку. Божа корівка пов’язувалася з Великою Богинею, а пізніше була атрибутом Богоматері. Звідси її назви в європейських мовах: «птах Богоматері», «божа Марюшка», «жук Марії».
За іншим міфом, на сонечко була перетворена дружина громовержця, яка йому зрадила. Рятуючись, вона покинула дітей, але була покарана блискавкою. Тому на її обпалених крильцях з’явились чорні цяточки.
Божа корівка - це символ удачі! В Європі ця комаха – поширений мотив на поштових марках і листівках з побажаннями щастя. Окрім того, серед маленьких дітей користується популярністю примовки про сонечко.
В англійській примовці Ladybird, ladybird, fly away home, your house is on fire, your children shall burn! («Сонечко, сонечко, лети додому, твоя хатка у вогні і всі дітки згорять») проявляється мотив дітей бога. Їх сім, як днів у тижні та цяток на спині сонечка. Громовержець, щоб визначити серед дітей своєї дружини свого сина, випробує їх вогнем. Рятується лише молодший, сьомий, якому відповідає останній день тижня, відомий у європейських мовах як день Сонця (англ. Sunday, нім. Sonntag). (Звідси сувора заборона вбивати сонечко). У цьому міфі проступає ідея воскресіння. Сонечко пов’язане з переходом від старого до нового року. Так, бедрик — інша назва жучка, що зустрічається в ритуальних текстах, присвячених Щедрому вечору («Щедрик-бедрик, дайте вареник! Грудочку кашки, кільце ковбаски. Коли мало — дайте сало, Коли донесу — дайте ковбасу!»). Варіант назви «ведрик» прояснює зв’язок сонечка з ясною погодою (ве́дро).
Серед дітей Європи та США поширено марновірство про те, що коли на них сідає сонечко, треба читати віршик. Якщо воно після цього злітає, то бажання збувається.
Дитячі заклички — відгомін давніх магічних дій, пов’язаних із заклинанням доброї погоди, шлюбним ворожінням, попередженням небезпеки.
Діти, знайшовши сонечко, семикрапкового жучка з червоними надкрилами, саджають його на долоню або палець і промовляють римований вислів. Гра має язичницьке походження.
Примовки та заклички про сонечко, які до недавнього часу втілювали вербальну магію дорослих, тепер користуються особливою популярністю серед маленьких дітей:
«Сонечко, сонечко,
Полети на небо,
Принеси мені хліба:
Чорного і білого,
Тільки не горілого».
Поділля:
«Сонечко, Сонечко,
Виглянь у віконечко,
Твої дітки плачуть
Їстоньки хочуть»
Полтавщина:
«Лети, лети, сонечко,
на дідове полечко,
на бабине зіллячко,
на наше подвір’ячко!»
Херсонщина:
«Сонечко, сонечко,
вийди на віконечко,
там твої діточки
медок п’ють, а тобі не дають!»
Черкащина:
«Сонечко, сонце,
Злети на віконце,
Там твої дітки
Їдять пиріжки!»
Полтавщина, Черкащина:
«Сонечко, сонечко,
Відчини віконечко,
Та скажи мені,
Куди заміж іти?»
Східна і Південна Україна:
«Сонечко, сонечко,
відчини віконечко,
бо татари йдуть
і тебе заберуть!»
або:
«Сонечко, сонечко, скажи,
відкіля татари йдуть!»
Тернопільська область:
«Бедрику, бедрику,
скажи мені правдоньку,
куди буде дощик:
чи сюди, чи туди?»
«Бедрику, бедрику,
скажи мені правдоньку,
де мій милий проживає,
чом до мене не вертає?»
«Бедрику золотий,
підніми крильця й полети,
звідкіль буде дощик,
звідтіль буде дощик!»
«Бедрику, бедрику,
лети в тую сторононьку,
звідки свати прийдуть!»
Житомирська область:
«Бедрик-ветрик,
Здійми крилонька,
Полети до сонечка,
Куди моя доленька»
Західне Полісся:
«Бедрик-ведрик,
вилий воду на колоду,
а з колоди на криницю
дзюр – та й полетів.»
«Ведрик-ведрик, колода!
Чи буде взавтра погода?
Як буде – то пущу,
Як не буде – то заб’ю.
Бедрику, бедрику,
Де твоя хата?»
або:
«Жидoўка-жидoўка,
де твоя дoмка,
ци там, ци там, ци там,
лишe к чортaм!»
«Бобруночко ряба, де твоя мама?
За горами, за долами.
Що там робить?
Пиво варить.
Бзи аж до ний!»(тобто лети до неї)
«Бобруна, бобруна.
Божая коруна,
Розпустила крильця
На всі штири бильця.
Чи звідтам я,
Чи звідтам візьму жінку?»
З оповідання Панаса Мирного «День на пастівнику»:
«Сонечко, сонечко!
Виглянь у віконечко,
Бо татари ідуть,
Тебе заріжуть,
Твоїх діток заберуть»
Російська примовка звучить так -
«Божья коровка,
Полети на небо,
Там твои детки
Кушают конфетки (котлетки),
Всем по одной,
А тебе ни одной».
Український етнограф Матвій Номис наводить приклад дитячого ігрового ворожіння XIX століття, за допомогою якого передбачається погода:
«Як почнуть хмарки набігати, — дітвора, піймавши сонечко (божу корівку), перепускають його з руки на руку, примовляючи ті слова. Якщо воно скоро зніметься і полетить — незабаром сонячно буде; як же висовує тільки крильця, а не знімається, погода буде така, застелиться оце на ясно, та і знову хмарки».
Зрозуміло, що вбивати сонечко не можна. Тим більше, що люди давно помітили, що сонечко успішно бореться зі злим шкідником - попелицею. Крім того, сонечко є активним винищувачем рослинних і павутинних кліщів. За своє життя пара сонечок може знищити до 4000 павутинних кліщів. Сонечко - невтомний хижак, воно є ворогом також для червця, білокрилки, дрібних гусениць, щитівки, рослиноїдних клопів і личинок жуків (наприклад, колорадського, листоїдів). Користь сонечка відома здавна, хлібороби дбайливо розвозили і розселяли сонечок по всьому світу для порятунку своїх плантацій і полів.
Християнська етика була явним противенством поганської. Коли поганство головними чеснотами громадянина вважало гордість, смілість, неуступчивість, – християнство бачило свій ідеал у покорі, податливості та незлобності. Поганин (культурний чоловік) любив гарну одежу, пахощі, чистоту, тілесну красоту – християнин усе те вважав чортівською спокутою, гріхом та злочином. Світ і природа, що (...) були джерелом усього живого, всієї краси, всієї радості, в очах християнина – се минущі тіні, ілюзії, чортяча мана, джерело зла, гріха та чортячої спокуси. Більшого, повнішого противенства годі собі уявити ” Іван Франко
Актуально
56527 переглядів
Публiкацiї за темою «Традиції»:
