Актуально
19170 переглядів
 |
Згідно з українськими законами, депутат може обиратись до Верховної Ради безмежну кількість разів. Народний обранець, що з одного парламентського скликання переходить в інше, часто навіть кардинально змінюючи партійну та фракційну приналежність, - як корок у пляшці блокує прихід нової, свіжої, молодої політичної еліти до влади. Справа доходить до абсурду – після дострокового розпуску парламенту за бездіяльність у наступне скликання приходять ті ж самі політики.
Пристосувавшись до державних фінансових джерел, політичні динозаври тримаються за грошові та ресурсні годівниці протягом довгих років. Ротація політиків відбувається лише за однієї умови: якщо молоді бізнесмени купляють собі місця у виборчих списках. Молоду кров без фінансового вливання у партійну казну до прохідної частини списку не беруть.
Молоді політичні паростки в’януть поряд зі старим бур’яном, що глибоко пустив коріння в надра української влади. Суспільство визріло для оновлення керівної еліти. Взявся за благородну справу Арсеній Яценюк, коли на посаді спікера парламенту задекларував, що вдосконалить систему голосування "Рада". Ноу-хау від Яценюка полягало в тому, що кнопка для голосування депутата містила спеціальний датчик, який мав ідентифікувати того, хто на неї натискає. За задумом екс-голови парламенту, це призвело б до того, що бізнесмени-олігархи, які купляють місця у списках, а потім не ходять на роботу, перестали б балотуватися на виборах. Адже голосувати хтось інший за них не зміг би, а полишати свій бізнес заради щоденних голосувань у парламенті вони б не стали. Важко уявити, як Рінат Ахметов щодня приходить у парламент, щоб голосувати, наприклад, за соціальні закони.
Утім, в Арсенія Яценюка нічого не вийшло, минув майже рік, він навіть втратив свою посаду, а "чергові" депутати й досі збирають картки, щоб під час голосування "виявити позицію" своїх відсутніх на робочому місці колег. Так, наприклад, у вівторок під час голосування за спікера Володимира Литвина з-поміж інших фізично відсутніх у залі депутатів "голосувала" і картка Святослава Вакарчука – три місяці тому він склав свої депутатські повноваження.
Удосконалення системи голосування "Рада", очевидно, допомогла б у вирішенні проблеми застою політичного кола. Утім, є спосіб, який враз ліквідував би цю проблему. У Конституції України написано: "Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування." Жодного слова про те, на скільки термінів має право бути обраний громадянин. Немає обмеження у кількості приходів до парламенту і в Законі "Про статус народного депутата".
Лобісти збереження таких "прав і свобод" переконують, що забрати у громадянина можливість необмежену кількість разів бути обраним до влади – це значить урізати конституційні права людини. Але ж в обмеженні кількості обрань у парламент немає нічого неприродного для України. Адже, наприклад, час перебування на посаді Президента, згідно з Конституцією, не може бути більшим за 2 терміни. Тобто, принцип вливання свіжої крові та недопущення приростання політиків до крісел та ресурсів в українській свідомості є.
Громадські організації вже не раз піднімали питання необхідності запровадити такий "ліміт". Утім, не дивно, що парламентарі і не думали рубати гілку, на якій сидять. Адже з кожним приходом у парламент через "набутий досвід" та зв’язки вони долучаються до вирішень усе більших "державних справ" - тобто до розподілу все значніших фінансових ресурсів.
Від “Аратти”: Таке “долучення” до державних справ вже давно отримало власне суспільне визначення - дєрібан. Для прикриття цього дійства часто використовуються вислови-омани: "ці руки нічого не крали", "бандитам-тюрми", "чесна влада". Тому, шановні виборці, будьте уважні, коли в черговий раз почуєте від політиків ці слова. Це означає, що вас вкотре ошукали.
Публiкацiї за темою «Політика»:
