- Київ був найбільшим містом Європи у ХІ сторіччі, в п’ятдесят разів більшим за Лондон, в десять – за Париж. Досяг свого розквіту за Ярослава Мудрого (1010-1054 н.е.), який поріднився з королівськими родинами Франції, Норвегії, Румунії та Польщі. Німецький церковний діяч XІ століття єпископ із Саксонії Титмар Мерзебурзький у своїй «Хроніці» у 1012 - 1018 роках, характеризує Київ як «велике місто, у якому більш 400 церков, 8 ринків, незліченна кількість жителів». На початку ХІ століття теперішня столиця України мала 50 тисяч населення. Для порівняння, у Лондоні на той час мешкало 20 тисяч жителів. Німецький хроніст XІ століття Адам Бременський називав Київ «суперником костянтинопільського скіпетра, найчарівнішої прикраси Греції».
Коли Адам Дзюба святкував своє друге в житті тридцятиріччя в залі музично-драматичного театру ім. Миколи Садовського, було не те, що ніде яблуку впасти, а незавбачливому журналісту й сісти.
Так і простояв я майже дві години в проході, зате мав нагоду спостерігати зблизька ювіляра, який раз-по-раз приходив із-за сценічних облаштувань, щоб з боку подивитись за дійством. Бо він такий. Бо то його життя.
Є багато чоловічих імен, що мають древньогрецьке, давньоєврейське або латинське коріння, але нам відомо лише одне чоловіче ім’я, яке дав сам Творець — це ім’я Адам. Адам — червона плодюча земля, з якої і була створена перша людина.
Родився хлопчик 10 червня 1949 року у селі Малі Коровинці на Житомирщині. Адам вчився граючись, і уже в сьомому класі зіграв як музикант своє перше весілля. Отримав 10 совіцьких карбованців. Для порівняння — пенсія у пророчої бабці Насті тоді була 28 карбованців.
Серед абітурієнтів культосвітнього училища був єдиним, хто прийшов з гармошкою. На баян не було грошей, але дуже мріяв навчитися на ньому грати.
«Послухали мою гармошку, дали зіграти на балалайці, посміялися і прийняли,» — згадує Адам. Якби не прийняли, поїхав би в Донецьк вчитися на сталевара…
Самостійне творче життя розпочав баяністом у районному Будинку культури. Певно, був примітною фігурою бомонду, бо на нього звернув увагу командир ракетної частини — генерал. Адама забрили до війська навіть зі зламаною ключицею.
Через дві весни і через дві зими постав вибір, де здобувати вищу фахову освіту — у Ніжині, Рівному чи у Вінниці. Повезло Вінниці — вона була ближче. На музпеді вчився наполегливо, співав у капелі, крім баяна навчився грати на сопілці, лірі, кобзі. Став людиною-оркестром. Втрачати такого «кадра» педінститут не хотів, запросили викладати і паралельно завідувати студентським клубом.
Саме тоді почалися регулярні фестивалі народної творчості, і виявилося, що, маючи профільний музичний факультет, Вінницький педінститут далеко не перший серед вишів міста. Лише третій після меду та політеху. Одна з місцевих газет написала навіть статтю під провокуючою назвою «А яка ж то висота?» То був відчутний ляпас. Можна, звичайно, було стати і в позу — справа ж суб’єктивна. Але Адам не такий.
Вихованці Адама Дзюби - солістки ансамблю «Вишня» Вікторія Бородій і Вікторія Гнатюк
Почав із того, що пішов у гості до більш удачливих і досвідчених колег, потім — до свого ректора зі словами: «Ми їх не перетанцюєм. Зробімо по-іншому.» Ідея полягала у створенні першого на той час інститутського ансамблю пісні і танцю «Веснянка», хормейстером якого і став Адам Степанович Дзюба.
Саме при «Веснянці» і була створена одна із легенд подільської фолькової сцени «Дармограй». В основу стилю заклали інтуїтивне сприйняття традицій та музики. До складу входили лише аматори студентської сцени. Енергетика їх творчості йшла від життєвої парубочої енергії, а сила і незакомплексованість — від простоти кампусового буття. Цим були і залишаються цікавими донині.
За майже 30 років «Дармограї» дали близько п’яти тисяч концертів на всіх континентах, крім Австралії і Антарктиди. Купались у всіх океанах, крім Індійського. Їх репертуар — більше 100 пісень на різні ритми та мови.
Народний ансамбль «Вишня» Вінницького аграрного університету
У 1985 році на певний час ансамбль змінив назву на «Щедрик». Така була вимога для того, щоб ансамбль став учасником 12 Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Москві. Цікаво, що саме там Адам Дзюба навчився плести із соломи брилі. Пізніше навіть трішки підзаробив на брилях, коли танцюристи із ансамблю «Барвінок» замовили йому з два десятки автентичних капелюхів. Зараз сміється: «А, що!? Ось піду на пенсію і буду плести і малювати!»
У 2002 році у Вінницькому аграрному університеті створена кафедру культури та мистецтва. Очолити її запросили Адама Дзюбу. З того часу завдяки копіткій праці створено зо два десятки творчих студентських колективів, шість з яких за рівнем визнано «народними аматорськими». Ось і на концерті в театрі родзинкою дійства стали фольклорний ансамбль «Вишня» і чоловічий квартет «Пасаж».
Іменини — то приємна штука, слова визнання і дарунки. «Дармограї» серед іншого подарували заслуженому артисту України Адамові Степановичу Дзюбі бриль з більш ніж метровими полями — наче солом’яний німб над головою Адама. Ім’я, що людині дав Бог.
Якщо знаєш себе і супротивника, то завжди виграватимеш. Якщо знаєш себе, але не знаєш супротивника - один раз переможеш, всі інші - програєш. Якщо не знаєш ні себе, ні його - завжди програватимеш” Цзу Дзинь
Актуально
108055 переглядів
Публiкацiї за темою «Музика та виконавці»:
