Секс від Платона і до наших днів або Кінець імперії кохання

Ставлення до сексу трансформувалося до невпізнання. Зрозуміло, сексом люди займалися і в первісному суспільстві. Але тоді це був не секс, в нашому культурному розумінні цього явища, а просто статеві стосунки для відтворення населення.

Зрозуміло, чоловік і в той час отримував задоволення від оргазму, але ця радість носила в основному природний характер, як і у всій дикій природі. Ні про яку культуру сексу, ні про яку усну народну творчість на тему сексу, тоді не було й мови. А якщо говорити простіше, то свідомість того періоду була занадто примітивною, щоб говорити про сексуальну культуру.

Початок

Розвивати сексуальну свідомість почали в основному древні греки. Хоча індійські джерела говорять про те, що сексуальній тантрі п’ять тисяч років. Але той секс був в основному міфологічно споглядального плану. Енергія сексу була божественним даром, а не взаємним тяжінням чоловіків та жінок. І лише тільки греки почали дуже обережно досліджувати тему «Чому чоловіка тягне до жінки?» Так греки прийшли до такого красивого поняття як кохання (по-грецьки «філо»). Саме вони є родоначальниками любовної культури. Мається на увазі любовна культура потягу чоловіка до жінки. Але навіть мудрі греки в коханні не змогли побачити сексуальне начало, тобто дію основного інстинкту.

Сам Платон говорив про те, що кохання складається з двох Венер. Венери Божественної і Венери Всенародної. Під Венерою Всенародною, звичайно, малася на увазі сексуальна поведінка. Але в той час сексуальна культура була дуже слабкою і тому навіть такому великому філософу як Платон, довелося шукати алегорію. Вжити замість Венери Всенародної термін Венера Розпусна, Платон не міг собі дозволити, так як його свідомість щодо сексуальної культури була занадто примітивною.

У середньовічні часи панування християнської моралі в Західній Європі про секс майже забули тому, що вважали його гріховним. Зрозуміло, християнська мораль визнавала статеві стосунки між чоловіком і дружиною, але насправді це був не секс (як прояв культури людини), а всього лише елемент відтворення населення.

Що стосується кохання між чоловіком і жінкою, то після італійського Відродження, кохання стало суто моральним поняттям. Якщо повернутися до висловлення про кохання Платоном, то можна період епохи Відродження назвати тріумфом Венери Божественної. Поети, художники, письменники всі оспівували любов до жінки як до богині. Сексуальна тема була не тільки закритою, а і зневажалась.

Піком культури Кохання можна назвати епоху російського Відродження (середина і кінець 19-го століття) коли поети, письменники і художники оспівували саме жінку-богиню. Були в ті часи і повії, які носили статус ницих жінок. Але на розвиток сексуальної культури вони не справили належного впливу так як: по-перше, не було самої секскультури і по-друге, в ті часи проституція прирівнювалась до екзотичних розваг.

Були також і письменники, які намагалися складати романи на сексуальні теми. Але їхні романи були краплею в морі культури кохання. Тому вони також не змогли розвинути нове, а саме - сексуальний напрямок у тогочасній сильно-розвиненій любовній культурі.

Розвиваючи одну Венеру, а саме Божественну, і забуваючи про іншу Венеру (мається на увазі Сексуальну), людство вийшло на високий рівень любовної культури. Поети писали вірші про кохання. Письменники – амурні романи. Філософи міркували про піднесення кохання. Здавалося ще трохи ніжних почуттів, ще трохи піднесеної пристрасті і всі люди перейдуть жити на нову планету, ім’я якій «Кохання».

Але серед загальної любовної ейфорії, був один скептик, який думав інакше. Зигмунд Фрейд запропонував свою версію потягу статей. Сам Фрейд говорив про те, що всі зайняті дослідженням будинку свідомості, а він (тобто Фрейд) опустився в підвал цього будинку (у підсвідомість) і виявив основний інстинкт, який підриває моральні підвалини цього будинку.

Таким чином, Фрейд першим почав ґрунтовну атаку на любовні цінності. У своїх дослідженнях несвідомого він показав, що притягує чоловіка і жінку одне до одного не те надумане почуття, яке всі називають кохання, а все відбувається набагато простіше. Чоловіка до жінки тягне «лібідо» або статевий потяг, який потім стали іменувати основним інстинктом.

Природно і до Фрейда багато людей знали про те, що любовне почуття в глибині своїй складається з природного інстинкту. Християнська мораль навіть називала цей інстинкт гріховним. Але до Фрейда взаємний потяг носив двоїстий характер. З одного боку люди протилежної статі прагнули одне до одного, завдяки природному інстинкту продовження роду. Що цілком природно, тому що це продукт всієї живої природи.

Прославляючи своє людське походження, люди цей природний інстинкт називали гріховним. З іншого боку серед людей була занадто «розкручена» тема кохання, що заснована на піднесених чисто людських почуттях.

Хоча насправді кохання – це всього лише інфораційно-енергетична голограма, створена людським розумом ще древніми греками, що отримала найпотужніший розвиток в період російського ренесансу (в кінці 19-го століття) і дійшла до наших часів як піднесене почуття між чоловіком і жінкою.

Як бачите, кохання в природі не існує. Кохання вигадали люди на підставі прагнення до естетичного (краса) і етичного (моральна поведінка) способу життя серед людей. Піти від інстинкту продовження виду просто неможливо, так як це наша внутрішня потреба. Як потреба у вгамуванні голоду, спраги… Тому люди були змушені трансформувати (перетворити) дію природного інстинкту під християнську мораль. І з легкої руки Платона, по світу цілих 25 століть гуляла Венера Божественна, а в більш цілісному (голограмному) розумінні – кохання.

Голограма кохання тяжіла над людьми дуже довго, а саме до тих пір, поки Зигмунд Фрейд не повідав світу про те, що «світом рухає секс».

Фрейд опустив потяг статей з божественної висоти в пекло (у підсвідомість). Фрейд відкрив людям очі на те, що кохання – це всього лише ілюзія, голограма, вигадка людей на етапі свого історичного розвитку. Міф про кохання був вигаданий Платоном спеціально, щоб відвести свідомість людей від руйнівної дії основного інстинкту. Він був великим філософом і розумів те, що якщо сексуальний інстинкт дати людям в оголеному вигляді, то подальша історія людського розвитку буде будуватися не на моральних принципах добра, а буде носити сексуально-розпусний характер.

У любовних темах ви часто чули такий вислів як «платонічне кохання» або «платонічні почуття», де було кохання або почуття без інтимних стосунків. Хоча насправді таке визначення платонічної любові досить примітивне. Для того, щоб зрозуміти визначення «платонічні почуття» необхідно звернутися до самої філософії Платона. Платон говорив про те, що якщо ви бачите дерево, то насправді ви бачите не дерево, а більш ємне поняття – ідею дерева. Зображення дерева в мозку трансформується в ідею дерева, так як до цього зображення додається ваш життєвий досвід, ваші знання, ваші переконання. Тому лісоруб бачить дерево зовсім інакше, ніж бачить його ботанік. Теж саме стосується і взаємного потягу статей. Платон своєю філософією вчив бачити не сам секс, а саме ідею сексу. Але ідея сексу як би ми її не крутили, все одно зведеться до статевого акту, тобто природного задоволення. І тому Платону довелося відмовитися від природної ідеї сексу, а взяти тільки ідею потягу статей без статевого акту.

Як ви знаєте секс серед людей має три фази свого розвитку. Статевий потяг (лібідо по Фрейду). Власне статевий акт. І постсексуальний період. Платон взяв першу фазу, трансформувавши статевий потяг в ідею тяжіння статей, додавши в це тяжіння ідею божественного походження. Таким чином, згідно з ідеєю Платона, чоловіка тягне до жінки не статевий інстинкт, а прагнення до божественного злиття двох споріднених душ. Потім цю красиву ідею божественного злиття підхопили інші дослідники кохання між чоловіком і жінкою. В результаті ми маємо такий тривалий розвиток історії людського кохання.

Про «платонічне кохання» я вам розповів так детально для того, щоб ви зрозуміли, що саме поняття кохання прийшло до нас від платонічної ідеї божественного злиття двох сердець в першій фазі сексу.

Кохання існує тільки на етапі потягу одне до одного. Тим більше потяг на основі міфічної або божественної ідеї. Кохання складається з естетичного почуття (божественної краси) і етичної чарівності (божественної поведінки). Як естетика, так і етика – це філософські категорії, які змінюються в залежності від розвитку людської свідомості. Жіноча краса часів Леонарда да Вінчі була однією. Зараз вона зовсім інша. Не кажучи вже про поведінку Джаконди і сучасної хитрої стерви.

Кохання, у тому поданні як це розумів Платон, під час другої фази сексу (при статевому контакті) не буває, оскільки сексуальне задоволення заглушає будь-яку божественну ідею. Хоча різні тантричні джерела намагаються надати статевому акту сенс божественного злиття енергії ян (чоловічої) з енергією інь (жіночої), але це всього лише містика Сходу. Насправді навіть в ритуальному сексі Сходу, люди прагнуть отримати природне задоволення, тому, що це наша не чисто людська (вигадана людьми), а еволюційна (більш глибока) природа. Тому будь-яка теорія, у тому числі і ідея кохання, лише тільки перешкоджає природній насолоді під час статевого акту.

У третій фазі сексу, а саме у важкий постсексуальний період, кохання, що засноване на божественній ідеї цілком можливе, оскільки після статевого контакту люди переймаються відповідальністю одне перед одним.

Як ви бачите з дослідження автора неотантри, кохання - це не божественна таємниця тяжіння статей, а всього лише інформаційна голограма першої та третьої фази сексу, яка вміло трансформована Платоном в ідею божественного злиття двох сердець. Це говорить про те, що кохання серед людей – це чисто людська міфотворчість. Це ілюзія, яка була розвіяна Зигмундом Фрейдом ще на самому початку 20-го століття. Саме Фрейд в першу фазу сексу ввів цілком природне поняття як «лібідо» – статевий потяг.

Імперії кохання, яка проіснувала 25 століть, Фрейд завдав відчутного удару. Але корабель, іменований «Імперія кохання» перебував ще на плаву майже п’ятдесят років (до 1953 року).

На початку 20-го століття вся Західна Європа і Америка жила в основному за пуританськими законами. В повітрі того часу висіла інформаційна голограма міцних сімейних відносин, заснованих на коханні чоловіка і дружини. У християнській Європі і в американських емігрантів в США було багато віруючих людей, які також намагалися вести життя без сексуальних гріхів.

Люди займалися сексом і в пуританської Європі, і у вільній Америці, але власне сексуальна тема була під забороною. Ось як описує той період розуміння сексу одна з сучасних газет.

На рубежі століть (1890 рік) в містах Америки, що стосується сексуальної освіти, то всілякі книги і брошури були спрямовані на придушення інтимної сторони життя людини.

Доктора заперечували всякий прояв сексуальності, а еротичні фантазії у жінок розглядали як прояв «істерії». Цікаво те, що в разі такого діагнозу жінкам призначалася спеціальна терапія, метою якої було спровокувати кризу хвороби або, простіше кажучи, довести жінку до оргазму шляхом масажу статевих органів руками.

Потім в лікувальних цілях для лікування «припадку істерії», як тоді називали оргазм, винайшли генітальний вібратор (1904 рік), який коштував на той час великі гроші (200 $) (про цю історію нещодавно навіть був знятий фільм «Без істерики!», - прим.«Аратти»).

Зараз всі ці «припадки істерії» у нас викликають іронічний сміх, так як ми живемо в розвиненій сексуальної культурі і досить глибоко розбираємося в сексуальних питаннях. Але тоді, при початковому і досить примітивному рівні сексуальної освіти, люди не розуміли елементарних речей у власному сексуальному житті. Саме в цей час жив і творив Зигмунд Фрейд. Природно його сексуальна теорія викликала бурю протесту в тодішній пуританській Європі.

На одному міжнародному форумі вчених, було прийнято рішення судити Фрейда за розтління молоді. До речі, таке ж саме звинувачення висунув афінський парламент Сократу. Сократу присудили смертну кару. А Фрейду дивом вдалося уникнути арешту. Фрейд так і не дожив до тріумфу своєї сексуальної теорії (я маю на увазі сексуальну революцію в середині 20-го століття).

Кінець

До середини 20-го століття в Західній Європі та Америці щодо сексу виникла революційна ситуація. Передові люди того часу підпільно займалися забороненим сексом (друкували порнографічні знімки, відвідували закриті секс-заклади і вели в сексуальному сенсі здоровий спосіб життя в любовному трикутнику: чоловік, дружина, коханка). Настав момент, коли «верхи» (хранителі моральних принципів) були вже не здатні управляти хвилею протесту, що швидко наростала.

У 1953 році американський видавець своїм першим номером еротичного журналу «Плейбой» підірвав греблю забороненого сексу. Цей рік вважається роком сексуальної революції не тільки в Америці, а й у всій Західній Європі. А також роком початку нової ери в історії сексуальної культури.

Сексуальна культура вийшла з підпілля, і почався бум сексуального свавілля. Скрізь і всюди можна було зустріти портрети оголених жінок. Почали процвітати різні секс-заклади. Література, кіно, живопис знайшли сексуальне забарвлення. На хвилі загального інтересу до порнографії, видавець «Плейбоя» казково розбагатів.

Минув час, сексуальний бум стих. А сексуальна культура перейшла в своє стабільне русло. Швидкими темпами стала розвиватися сексуальна індустрія. З’явилися секс-шопи. Жінки стали одягати сексуальне вбрання. Мистецтво з порнографічного стало еротичним.

Бурхливе зростання розвитку сексуальної культури дало багату їжу для літераторів, психологів, філософів. Так люди прийшли до нового розуміння потягу статей. Вже мало хто говорив про кохання. Всі говорили про секс. Про секс досить голий, відкритий та вільний.

На перших порах розвитку сексуальної культури, секс втратив свою людську привабливість, так як з трифазного (лібідо, статевий акт, постсексуальний період) став однофазним. Всі чомусь стали прагнути саме статевого акту як засобу природного задоволення. Про статевий потяг (першу фазу інтимних стосунків) почали говорити мало. А про постсексуальний період замовчували взагалі. Зате жваво на екранах телевізорів і в кіно обговорювалося сам процес статевого акту. Так з’явився продукт тодішньої сексуальної культури, - іменований сексуальним наркотиком.

Давайте відновимо хронологію розвитку інтимних стосунків серед людей. Люди практикують секс давно. Але лише тільки древні греки серйозно почали займатися не стільки темою сексу, скільки темою взаємного тяжіння людей, та й то в трансформованому любовному вигляді. Давньоіндійську тантру як ми вже домовилися, не беремо для аналізу, оскільки там більше містики, ніж сексу.

Тема кохання в сексуальній культурі, розпочата ще Платоном, мала довгий період свого розвитку аж до 1953 року, коли відбулася сексуальна революція. Сексуальна революція спочатку породила сексуальне свавілля. Коли пристрасті сексуальної ейфорії вляглися, люди перейшли до досить стабільних сексуальних відносин на базі сексуального наркотика. Чоловік став добувачем цього наркотику, а жінка його постачальником.

Десь наприкінці 70-х і на початку 80-х у Західній Європі та Америці для сексуальної культури настали важкі часи. Сексуальний наркотик для чоловіків з підвищеними вимогами до сексу і для жінок, які мають тонкий сексуальний смак, перестав бути психоделічним засобом. Основна маса людей, що була вихована на досягненнях сексуальної культури, навчилася відчувати оргазм при сексуальному контакті. Але передові або просунуті в сексуальних питаннях люди, хотіли чогось більше, ніж задоволення від оргазму. Чого - вони й самі не знали.

Так почався пошук нових методів сексуальної пристрасті. Зріс інтерес до стриптиз-барів, різного роду еротичних шоу, до закритих сексуальних вечірок. Потихеньку сексуальна культура з сексуального наркотика (другої фази сексу) стала трансформуватися в еротичне шоу або першу фазу сексу, тобто стала культурою сексуальної уяви.

Розвиток такої своєрідної культури призвів до пошуку сексу психологічно енергоємного плану. Так західні дослідники сексу прийшли до східної тантри як більш витонченого виду сексуальної культури. Але східна тантра, - в її класичному вигляді, на Заході не прижилася, тому що була захаращена різними віруваннями, ритуалами, містикою. У той же час східна тантра послужила поштовхом для нового витка сексуальної культури. А саме з сексуального наркотика секс серед людей став сексуальним психоделіком, - тобто сексуальним наркотиком трансового стану свідомості.

Таким чином, в сексі люди прийшли до другої хвилі сексуальної культури.

Перша хвиля (середина 20-го століття) була пов’язана з переходом цінностей кохання на більш вільні і природні цінності сексуального характеру. Після сексуальної революції, - або першої хвилі розвитку секс культури, кохання між чоловіком і жінкою відійшло на другий план. Зате став затребуваним як ніколи раніше сексуальний наркотик у своєму голому тобто розпусному вигляді.

Сексуальна культура стала швидко розвиватися і виросла до секс-індустрії. А вже секс-індустрія породила різного роду секс-шоу, стриптиз-шоу, тантра-шоу.

Сексуальна культура стала зрушуватися убік сексуальної психоенергетики, перетворюючи сексуальний потяг в трансовий стан свідомості. Прийшла друга хвиля сексуальної культури, що була заснована на психоделіці, іменованій секс-енерго-екстазі. Замість природного сексуального наркотика, люди стали тяжіти до більш витонченого і енергоємному психоделіку. Так психоделік секс-енерго-екстазі став героєм другої сексуальної хвилі.

Ось вам коротка історія розвитку сексу, а вірніше сексуальної культури від кохання до секс-енерго-екстазі. У цій статі я хотів звернути вашу увагу на те, що є історія розвитку сексу, а вірніше історія потягу статей. Кохання між чоловіком і жінкою це всього лише частина цієї історії, хоча і досить довга, що має початок (Платон), пік свого розквіту (імперія любові – кінець 19-го століття) і свій кінець (середина 20-го століття).

Перша хвиля сексуальної культури (період сексуальної революції) призвів до краху Імперії Кохання. Далі сексуальна культура стала розвиватися сама, використовуючи спочатку примітивний засіб сексуального потягу (сексуальний наркотик). З приходом другої хвилі сексуальної культури, люди вийшли на більш високий рівень свого сексуального розвитку і стали використовувати психоделічний засіб, що іменується секс-енерго-екстазі.

Від «Аратти». Думки автора дослідження хоч і цікаві, але не повні, оскільки кохання у тому розумінні, яким його бачив Платон, лишається і має повне та законне право на існування, - хоча б серед тої частини людства, яке до нього прагне і жодні хитрощі секс-індустрії не здатні спинити цей потяг. Ми продовжуємо закохуватися і кохаємо (часто і без взаємності), переживаємо, втрачаємо, знаходимо і знову переживаємо це світле почуття, яке часто відрізняє нас від істот нижчої організації і розвитку!

18 квітня 2024, четвер

utmx_section("Headline")Секс від Платона і до наших днів або Кінець імперії кохання

Секс від Платона і до наших днів або Кінець імперії кохання