Джерела давньослов’янського права

Одна з табличок Велесової книги

Чим більше віддаляєшся від минулого, тим менше ймовірність його стикування із сьогоденням. Так підказує логіка. Якщо уявити історію нації як Родове дерево, то сучасній людині можна відвести роль листка, що максимально віддалився від коренів. Легко тоді здогадатися, що очікує цей листок у майбутньому: він усохне — відбудеться самогубство нації.

Дослідники слов’янської міфології В. С. Гнатюк і Ю. В. Гнатюк із Дніпропетровська, упевнені, що підстави для національного суїциду немає, а свою переконаність вони черпають із «Велесової книги» — глибокого історико-філолофсько-правового джерела, що називають образно першою давньослов’янською Конституцією.

Якщо історія нації дійсно глибока, то вона пронизує всю родову тканину аж до генетичного рівня. Уже тисячі років слов'янській біографії, хоча є історики, які б хотіли їй зробити обрізання і вкоротити грандіозну панораму етносу. Але це не вдасться — сьогодні усе більше відроджується інтерес українців до національних коренів. І, дійсно, людині важко бути без роду та племені, адже це все одно, що перетворитися на зомбі, - тобто істоту без пам'яті, а отже, і без розуму...

Історичний пам’ятник «Велесова книга» являє собою масштабну еволюційну Доктрину, де відображені уявлення древніх слов'ян про світ, що мають закінчену філософську стрункість. Світогляд наших предків базувався на трьох іпостасях: ЯВ, НАВ і ПРАВ, що окреслюють основні контури життєвого космосу.

ЯВ — явний, реальний світ, де людина живе протягом земної долі. НАВ — світ, куди він іде після смерті, і звідки знову повертається на планету. ПРАВ — система законів, що діє в обох світах.

Таким чином, і земну і небесну фази життя визначає ЄДИНЕ ЗАКОНОДАВСТВО або, висловлюючись сучасною мовою, ЗАГАЛЬНЕ ПРАВОВЕ ПОЛЕ.

Відповідно до давньослов'янської доктрини, людина безсмертна: він змінює тілесні оболонки, як одяг, маючи унікальну можливість прожити безліч життів і нагромадити безцінний досвід. Зрозуміло, що при такій еволюційній моделі знання та досвід, напрацьовані особистістю в одному житті, не пропадають у наступному. Звідси поважне, дбайливе відношення древніх слов'ян до людської долі, про яку їм уже багато віків тому було відомо те, що вона продовжується вічно і піднімає особистість із нижчих сходинок еволюції на вищі — божественні.

Життєвий уклад древніх слов'ян базувався на гармонічній правовій моделі, що була невід'ємною частиною загального світоустрою: основні законні принципи усмоктувалися, як говориться, з материнським молоком. Не можна не звернути увагу на найглибшу повагу до Права, - ми не раз переконувалися, як дослідники, що законослухняність для наших пращурів була природною. Давньослов'янські джерела — «Велесова книга» і «Сказання про старожитні часи руські» відбивають величезну роль і значення наріжної іпостасі ПРАВ — це стрижень правового світогляду древніх слов'ян!

«Прав невидимо Дажбогом покладена. А за нею, як пряжа, тече Яв, що і творить наше життя. А та піде — і наступить смерть. Дійсність є поточне і твориться Правою, а після неї є Нав. До неї — Нав, і після неї — Нав», — мовиться в «Велесової книзі».

Давньослов'янські заповіді (вони спочатку висікалися на камені, а потім робилися на глиняних і дерев'яних табличках) наповнені закликами пізнавати Яв, Прав, Нав і слідувати шляхом Прави, тому що саме вона була хребтом існування, як законна основа життя. У «Сказанні про старожитні часи руські» говориться, що слово «Прав» раніш вимовлялося, як Права чи Рава (Рава Руська, тобто руська правда), а скорочено — Ра. (Ра-рікою колись іменувалася Волга). Численні топонімічні назви на території Русі містять корінь «РА»: Неп-ра, Нест-ра, Іст-ра (древні назви Дніпра, Дністра, Дунаю), Сама-ра, У-Ра-л, А-Ра-кс, А-Ра-л, Мо-Ра-вія.

Хотілося б звернути увагу на той факт, що наріжним кутом філософії древніх слов'ян ставилася не сліпа віра, а знання — розуміння законів буття (законів Прави) і неухильне слідування їм.

«Правий не той чоловік, що, йдучи на мов, говорить, що хоче бути правим, але той, у кого слова з діяннями збігаються».

Археологічні розкопки під Києвом дають сучасникам можливість довідатися про існування і високий рівень розвитку Трипільської цивілізації, розквіт якої прийшовся на VI-IV тисячоліття до нашої ери, тобто на період, коли у світі не було ще знаменитої єгипетської імперії з її колосальними спорудами, - пірамідами! Ще більш древнє походження має розташований на слов'янській території (під Мелітополем) мегалітичний пам'ятник «Кам'яна Могила», де виявлені численні письмена на каменях. Один з авторитетних дослідників древньої писемності, московський учений Володимир Кіфішин зробив експертизу записів і був вражений: вони виявилися давнішими за шумерські послання, із яких почалася, як вважалося раніше, писемність на Землі.

Саме слов'янська територія є географічним вогнищем для зародження великого етносу аріїв (оріїв), що потім поширили вплив на дві третини планети. У Дніпропетровськом Історичному музеї зберігається унікальний пам'ятник старовини, що має світову цінність, — давньоарійська стела (“Керносівський ідол”), відмічена символами, тотожними світогляду давньоіндійских Вед. А знайшли цю археологічну перлину в 1973 році в Новомосковському районі Дніпропетровської області (с. Керносівка). Таким чином, древнім слов'янам вдалося зблизити Індію й Україну. Індійська історія зв'язана пуповиною з давньоарійским етносом, про що також добре відомо сучасникам. Коли перший індійський космонавт пролітав над Придніпров’ям, він схвильовано передав з орбіти в столицю, Делі: «Я бачу зараз нашу давню батьківщину!». Цікаво, що «жовто-блакитна» українська символіка на прапорі тотожна кольоровій гамі національного одягу кількох племен сучасної Індії.

Це говориться для того, щоб окреслити воістину грандіозні масштаби слов'янської історії. А тепер давайте перейдемо до правових аспектів світогляду древніх слов'ян. Слово «право» є в давньослов'янській мові корінним: саме від нього відбуваються «православ'я», «праведний» «правильний», «правитель», «правда», «правдолюбство» й інші ключові моральні та світоглядні терміни. До речі, і перший в історії письмовий збірник законів наших пращурів, що приписують Ярославові Мудрому, мав аналогічне кореневе звучання «Руська правда».

Однак, ще раніш поняття права не просто фігурувало в давньослов'янській мові, а й пронизувало весь уклад життя пращурів. Дуже шанобливо відзивався про них відомий історик Прокопій Кесарійський (VI ст. н.е.) : «Закон у них у голові». Історик М. М. Карамзін, що досліджував традиції древніх слов'ян, відзначає: «Купці та ремісники охоче відвідували Слов'ян, між якими не було ні злодіїв, ні розбійників... Ці купці, користуючись досконалою безпекою в землях Слов'янських привозили їм товари і обмінювали їх...» Дослідники слов'янської та російської міфології О. Кайсаров і Г.Глинка (XIX ст.) та німець М. Шедій (XVIII ст.) згадують у своїх книгах бога правосуддя Проно, Прове чи Прово, шанованого вендськими та поморськими слов'янами, чий ідол (скульптурне зображення) знаходився в м. Альтенбурзі. Статуя цього Бога, як правило, містилися біля високого густолистого дуба. Слід уточнити, що «Прово» — перекручене від «Право», а Дуб у слов'ян був символом державності та деревом Бога Перуна. Саме Перун утілював поняття справедливості: «він — честь і суд, милостивий і всеправдивий», — відзначається в «Велесовій книзі». Тому суди та рішення важливих питань у древніх слов'ян завжди відбувалися під покровом дубів у священних боголісьях.

А в древньому Холмограді (припускають, що так називався Новгород), знаходився один із храмів Бога Світовида, що мав триста шістдесят вікон і дванадцять мідних воріт. На воротах зображувалися дванадцять подвигів. Було також зображення Перуна, що тримає в руках «великі ваги для вирішення жорстокої звади між Чорнобогом і Білобогом». Перунові визначили посаду вищого судді, що на чашах ваг справедливо порівнює добро і зло.

Історичні свідчення (у тому числі, і підтверджені археологічними знахідками) говорять про те, що наші предки зберігали себе як етнос протягом багатьох тисяч років, вони берегли мову, культуру, звичаї, відстоювали територіальну та духовну незалежність. Коли навколо народжувалися й вмирали великі держави й імперії, назавжди зникали з обличчя Землі багато племен і народів, слов'яни продовжували жити та процвітати. Якщо виникала погроза фізичної чи духовної експансії, у надрах свідомості народу пробуджувався дух Прави, що допомагав здолати і непереможних до цього німецьких лицарів на Чудському озері, і незліченні орди монголо-татар у Куликовській битві, і вимуштруваних французів у 1812 році, і, нарешті, зарозумілий німецький фашизм у 1941–1945 роках.

Не випадково на відомій медалі, випущеній на честь Перемоги, золотом викарбувані слова: «Наша справа права, ми перемогли».

Валентин і Юлія Гнатюк,
члени регіонального Союзу письменників «Придніпров’я» і міжрегіонального Союзу письменників України, Інформаційний вісник «Justus»

19 квітня 2024, п`ятниця

utmx_section("Headline")Джерела давньослов’янського права

Джерела давньослов’янського права