Нам іноді здається, що ми знаємо про свій характер все і точно можемо передбачити реакцію на будь-яку дію. Насправді найрізноманітніші експерименти доводять, що ваша психіка складніша, ніж ви думаєте.AdMe.ru зібрав 7 прикладів того, що наша природа сильніша за виховання і в людях приховано більше, ніж їм здається.
1. Ми самі себе можемо штовхнути на багато чого
У 2000 році художник Марко Еварістті провів перформанс. Відвідувачі галереї побачили десять блендерів, в кожному з яких плавала золота рибка. Будь-який з глядачів міг знищити її, натиснувши на кнопку.
Через годину один з відвідувачів зробив це. Тут же електрику відключили, приїхала поліція. Директора галереї звинуватили в жорстокому поводженні з тваринами і оштрафували.
2. Ми «підганяємо» реальність під наші уявлення про себе
У 1993 році вчені з Огайо наклали грим, який зображає великі потворні шрами, на обличчя кільком жінкам. Їм дали подивитися на себе в дзеркало і сказали, що в такому вигляді їх чекає зустріч з незнайомими людьми. Після цього на обличчя нанесли нібито захисний крем, а насправді змили шрами, не попередивши про це учасниць експерименту.
Після зустрічі багато жінок розповідали про те, що вони зазнали різних форм дискримінації, і навіть змогли точно назвати, які слова та дії використовував співрозмовник, аби образити їх.
Хоча у жодної з них на обличчі не було видимих вад («шрами» вже видалили), усвідомлення про їхню наявність виявилося достатньо, щоб вони відчули себе жертвами дискримінації.
3. Ми мало що помічаємо навколо себе
В цьому експерименті актор підходив до пішохода, щоб дізнатися дорогу. Поки перехожий пояснював, між співрозмовниками проходили робітники, які несли двері, затуляючи їх один від одного на декілька секунд. Актора замінювали, і перед перехожим опинялася зовсім інша людина - чоловік відрізнявся від першого актора зростом, одягом, зачіскою, голосом. І все одно більшість людей не помічало підміни.
Це - «сліпота до змін», вона показує, яке вибіркове наше сприйняття. Не вірите? Перевірте себе: тут дві фотографії, і між ними є одна відмінність. Спробуйте її знайти, і щойно ви помітите різницю, то вже не помічати її буде неможливо.
4. Сила волі безпосередньо впливає на наші успіхи
Експеримент «зефірний тест» вперше провели 40 років тому. Пізніше з’ясувалося, що дошкільнята, які змогли прочекати довше, набагато рідше мали проблеми з поведінкою, наркотиками і зайвою вагою в старших класах у порівнянні з дітьми, які не витримали і хвилини.
Тепер вчені продовжили це дослідження із групою дорослих, яким зараз за 40. Їм показували зображення на екрані комп’ютера, і попутно вони повинні були виконувати певні завдання. Той, хто продемонстрував брак сили волі в дитинстві, і в зрілому віці впоралися із завданням гірше, так як відволікалися на картинки.
Вчені підкреслюють, що брак сили волі не означає нерозвиненість інтелекту і в деяких випадках відмова від задоволення може виявитися неправильним вибором.
«Адже саме ті люди, які керуються своїми емоційними імпульсами, стають великими мандрівниками чи підприємцями», - пише автор статті Майя Салавіц.
5. У нас приховано більше жорстокості, ніж ми думаємо
Підвал Стендфордського університету обладнали як в’язницю і запросили для експерименту чоловіків-добровольців. За жеребом студентів-добровольців розділили на дві групи по 12 осіб - на «наглядачів» і «ув’язнених». Перед цим вони проходили тест на психічну стійкість і стан здоров’я.
Всі учасники з обох груп отримували однакову зарплату. Експеримент мав тривати 4 тижні.
«В’язням» видали тюремний одяг і привласнили номера, позбавивши їх імен. «Охоронців» одягнули у справжню форму тюремних наглядачів, видали кийки і окуляри, що приховують очі. У них було одне завдання - спостерігати за «ув’язненими» без застосування сили.
На другий день «в’язні» збунтувалися. Для припинення заворушень «наглядачі» застосували вогнегасники. Незабаром «охоронці» вже змушували своїх «в’язнів» спати оголеними на бетоні, а можливість користуватися душем і туалетом стала привілеєм.
Садистські нахили і жорстокість проявив кожен третій «охоронець» - вони відкрито знущалися над «арештантами». Один учасник оголосив голодовку, і його помістили в тісну комірчину.
Іншим «ув’язненим» запропонували або відмовитися від ковдр на одну ніч, або залишити баламута в «одиночці» на всю ніч. Погодився лише один чоловік.
Експеримент довелося закінчити через тиждень замість запланованих чотирьох. Багато «охоронців» жалкували про дострокове закриття експериментальної в’язниці в підвалі університету.
6. Авторитет для нас вище моральних норм
Скільки страждань готові заподіяти звичайні люди іншим, якщо це входить до їхніх службових обов’язків?
В експерименті Єльського університету «учень» мав виконувати завдання, а «вчитель» - перевіряти і карати його за кожну помилку розрядом струму. Само собою, «учень» був лише актором і тільки вдавав, що отримує розряд.
«Учитель» йшов в іншу кімнату, де стояв генератор з важелями, на яких була зазначена напруга, - тобто він усвідомлював небезпеку струму для випробуваного.
Почавши з 15 вольт, «учитель» з кожною новою помилкою повинен був збільшувати напругу аж до 450 В. Коли справа доходила до найсильнішого розряду, експериментатор вимагав, щоб «учитель» продовжував використовувати останній вимикач.
Якщо «учитель» сумнівався, то експериментатор просив його продовжувати, приводячи з кожним разом все більш сильніші аргументи, що це необхідно для експерименту. Крім того, «вчителів» запевняли, що «учень» не отримає серйозних ушкоджень.
Результати показали, що більшість «вчителів» (26 з 40) продовжували слухняно використовувати максимальну напругу (450 В) до тих пір, поки дослідник не віддавав розпорядження закінчити експеримент.
Це показало повну готовність нормальних дорослих людей йти на багато що, дотримуючись вказівок авторитетів.
7. Наші переконання заважають нам сприймати реальність
Артур Еллісон, професор електротехніки та любитель пожартувати, вирішив закінчити лекцію грою. Він попросив групу добровольців (деякі з них - його колеги-професори) зосередити увагу на залізній квіткової вазі на столі. Вони повинні були дивитися на неї і спробувати зусиллям думки змусити вазу левітувати. Їм це вдалося: ваза здійнялася над столом. Еллісон не був здивований - він допомагав вазі левітувати за допомогою електромагніта.
Потім думки про причини цього явища розділилися.
Один з учасників сказав, що бачив якусь сіру субстанцію, яка допомагає вазі левітувати. Інший учасник стверджував, що нічого не сталося і ваза не зрушилася з місця.
Обидва «підредагували» реальність на догоду своїм переконанням і обидва помилилися.
Переклад українською - «Гармонія»
Актуально
24114 переглядів
Публiкацiї за темою «Психологія та стосунки»:
