Актуально
16487 переглядів
 |
За лейтмотивом новинних програм на державних телеканалах, а також публікацій на провідних інтернет-ресурсах можна зробити висновок, чи намічається на Донбасі чергове загострення ситуації, чи, навпаки, настає затишшя. Якщо показують «розіп’ятих хлопчиків» та вирізані до останнього мешканця шахтарські міста, чекай біди. Якщо говорять здебільшого про події в Росії, можна перевести дух.
Як відомо, торік для провокування бойових дій Москва на повну потужність запустила свою машину пропаганди й домоглася максимального розпалювання антиукраїнської істерії та ненависті до Києва.
Однак пізніше напруження поступово стало спадати, і сьогодні інтенсивність бойових дій на фронтах практично відповідає інтенсивності інформаційної війни. Загальна тональність матеріалів про Україну, зрозуміло, лишається негативною, але події в нашій країні вже не на першому місці в Росії за важливістю, а тон повідомлень набагато стриманіший.
Незважаючи на те що воєнні дії на Донбасі не припиняються і взаємні артобстріли на низці напрямків відбуваються щодня, у російських медіа про це тепер пишуть значно рідше. Щоденні звіти з фронту публікують зараз переважно ЗМІ України, а також ресурси бойовиків в окупованих містах.
Серед топових новин на головних сторінках тамтешніх ресурсів української війни практично немає. Зараз головна турбота росіян — західні санкції та боротьба з ними. Знищення санкційних продуктів, відповідь РФ на санкції західних країн, зниження вартості нафти та обвал курсу рубля займають перші шпальти. Десь поруч роковини загибелі підводного човна «Курськ». Разом із тим про Україну, звичайно, не забувають. Але тепер більшість негативних публікацій присвячені вже не «карателям», а ситуації в країні загалом. «Україна замерзне без газу», «Правий сектор» скине Порошенка», «восени почнуться голодний бунт і третій Майдан», «ось-ось настане дефолт», «Порошенко відкрив пам’ятник фашисту Шептицькому» — попурі з російських новин не містить жодних сюрпризів. До таких публікацій в Україні давно вже звикли, адже вони не були поодинокими й у роки теплої дружби між Києвом та Москвою.
Але трапляються в російських медіа й публікації, що викликають тривогу. Поки що вони губляться на тлі повідомлень про розправу над європейським сиром і хамоном, але сам факт їх появи може бути тривожним симптомом. У цих публікаціях росіяни звинувачують Київ у зриві мінських угод та в цілеспрямованій ескалації конфлікту на Донбасі. Щось схоже спостерігалося перед зимовим загостренням у районі Донецького аеропорту та Дебальцевого й наступним масштабним наступом російських військ. Звичайно, говорити про те, що Росія знову готується до чергової атаки на українські позиції, зарано. Однак поява таких публікацій звертає на себе увагу.
11 серпня з черговою обвинувальною заявою виступило російське МЗС, яке, звичайно ж, поклало відповідальність за посилення обстрілів на Київ.
«На жаль, різко посилилася войовнича риторика Києва. Відмовившись під час останнього засідання контактної групи в Мінську (3–4 серпня цього року) від підписання практично готового та узгодженого документа про відвід танків, артилерії до 100 мм і мінометів до 120 мм від лінії зіткнення на глибину 15 км з кожного боку, що мало сприяти деескалації протистояння в регіоні, українська влада, безапеляційно посилаючись на якісь погрози й провокації, стала заявляти про повернення на бойові позиції своїх важких озброєнь та артилерійських систем, виведених у тил відповідно до «Комплексу заходів з виконання Мінських угод» від 12 лютого 2015 року.
Закликаємо українську сторону проявляти стриманість і не порушувати своїми безвідповідальними діями хід виконання мінських домовленостей у сфері безпеки» — зазначалося в повідомленні.
При цьому «ДНР» і «ЛНР» ні до якої стриманості в Росії за традицією не закликали.
У схожому ключі виступила і «Российская газета», що, як відомо, є офіційним друкованим органом уряду РФ. В один день із заявою російського МЗС у ній вийшла стаття під назвою «Кому мир гірший за війну», де вже не дотримувалися жодні дипломатичні пристойності, а прямим текстом говорилося, що «децентралізація несе кончину режиму, який захопив владу в Києві», тому Порошенко не збирається виконувати мінські угоди й готується до нової ескалації конфлікту.
«Йдучи на загострення, офіційний Київ розраховує переписати або хоча б відредагувати такі невигідні для нього мінські угоди, які він навіть не почав за великим рахунком виконувати. Схоже, там не зробили висновків із недавнього минулого, де кожна наступна редакція мирних угод виявлялася дедалі жорсткішою для України», — пише офіційний орган уряду РФ. Натяк більш ніж прозорий. Напередодні засідання українського парламенту, який може у вересні внести зміни до Конституції, Росія намагається лякати Київ і зробити Раду поступливішою, щоб отримати бажані 300 голосів.
Утім, цей загрозливий тон необов’язково означає, що черговий наступ «бурятських трактористів» неминучий. Слід розуміти, що Росія діятиме виходячи не так із реальної ситуації на фронтах, як зі своїх можливостей. А можливості ці тануть із кожним місяцем.
Дедалі більше дають про себе знати санкції, які, напевно, будуть посилені в разі чергового загострення на фронтах. Незважаючи на нахабну риторику російської влади, економіка країни все глибше пірнає в кризу. Без жирного потоку нафтодоларів оплачувати військову авантюру на Донбасі та утримувати маріонеткові режими набагато складніше. Грошей на чергову м’ясорубку та відтискання українських військ на 10–20 км углиб території може вистачити, але що далі? Далі доведеться утримувати власним коштом ще кілька окупованих міст, відправляти на Донбас нову техніку, пальне та боєприпаси, отримувати нові санкції, які ще більше вдарять по економіці та курсу рубля, витримувати нові переговори, які швидше за все, знову заведуть конфлікт у черговий мінський глухий кут. Ймовірно, у Кремлі розуміють весь негатив від такого сценарію. Тому погрози в російській офіційній пресі можуть бути простим блефом із розрахунком на те, що Київ злякається й піде на зміну Конституції на догоду Москві. Що робити в цій ситуації Україні? Зміцнювати оборону, проводити навчання та готуватися відбивати атаки противника. Останні події доводять, що виходить це в українських солдатів досить непогано, а ворог не такий уже непереможний, як про це говорить російська пропаганда.
Публiкацiї за темою «Політика»:
