Актуально
44951 перегляд
 |
Після того, як на Донбасі було встановлене відносно стійке перемир’я, у Росії з новою гостротою постало питання щодо українських біженців. І хоча їхній відтік в Україну вже почався, не всі мають можливість повернутися додому. А російська влада, схоже, вже зняла з себе відповідальність за їхні долі. DW зустрілася з родиною, яка потрапила в безвихідну ситуацію через цинічне ставлення чиновників.
За свої гроші - будь ласка
Олена Михайлівна Леонова переїхала до доньки в Москву з містечка Золотого Луганської області у травні минулого року, як тільки почалися бойові дії. Офіційного статусу біженця оформлювати не стала - в Москві отримати його важко, та й допомога від держави на той момент не потрібна була. "Ми нічого й не просили. Дочка працює, я допомагала їй з трьома дітьми, все біло нормально", - розповідає DW Олена Михайлівна. Але у вересні все змінилося - у біженки виявили рак з метастазами. Щоб це з’ясувати, Леонова пройшла кілька платних обстежень, але на лікування грошей вже не вистачало - лише медикаменти, необхідні для першого курсу хіміотерапії в 57-й московській лікарні оцінили у 117 тисяч рублів.
З тих пір її донька, громадянка Росії, ходить по інстанціях, намагається організувати лікування чи хоча б отримати знеболюючі - у матері вже почалися сильні болі. В присутності кореспондента DW Ірина подзвонила в департамент охорони здоров’я Москви та почула, дослівно, наступне: "Мама українка на сьогоднішній день? Ну, тоді вона іноземка. За свої гроші - будь ласка".
"А чи має якесь значення те, що ми з Донбасу? "- запитала Ірина. "Не потрібно маніпулювати тим, що ви з Донбасу. Коли ми, росіяни, їдемо за кордон, ми розуміємо, що не дай Боже там захворіти, відразу включають лічильник. І тут так само: у нас також свій бюджет, і в нас достатньо хворих та тяжко хворих, які також чекають на допомогу", - відповіла Ірині співробітниця департаменту охорони здоров’я (запис розмови знаходиться у розпорядженні DW).
Нульова квота
В департаменті охорони здоров’я Ірині порадили звертатися лише, коли мати отримає тимчасовий притулок (ТП) та поліс загального медичного страхування (ЗМС). У Федеральній міграційній службі (ФМС) з’ясувалося, що ні перше, ні друге Олені Михайлівні не світить. Щодо Москви та ще шести регіонів Росії введена так звана "нульова квота" на прийом українських біженців. Виключення робиться для тих, в кого є близькі родичі в Москві.
Але родина Олени Михайлівни - виключення з цього правила, оскільки Ірина, будучи громадянкою Росії, прописана не в Москві, а в Чувашії, де живуть батьки її чоловіка. Виходить, що Ірина має везти свою матір до Чувашії, там подавати заяву на тимчасовий притулок, потім оформлювати страховий поліс і лише після цього повертатися до Москви.
"Я говорю, може, є якийсь інший вихід із ситуації, так як це не рядовий випадок, - розповідає Ірина. - І поки я бігатиму зі всіма документами, моя мати може померти, не дочекавшись медичної допомоги. Дядечко мені відповів: "Ну то й що? Моя мати також померла, нічого страшного в цьому немає".
Пропозиція, від якої не можна відмовитися
В пошуках підтримки Ірина звернулася до правозахисної організації "Громадянське сприяння", яка допомагає біженцям та вимушеним переселенцям. І виявила, що її проблема - не одиничний випадок. "Багато біженців приїздять до регіонів із "нульовою квотою", - повідомила DW співробітниця комітету Марина Лексіна. - Це не лише Москва, але й Санкт-Петербург, Крим, Ростов - саме ті регіони, де у багатьох є родичі, знайомі, можливості знайти роботу. Там їм відмовляють у прийомі документів, і вони живуть на правах іноземних громадян". У цій ситуації, якщо людина захворіла, їй залишається лише оплачувати лікування, пояснює заступниця голови "Громадянського сприяння" Олена Буртіна.
Насправді законодавство не виключає медичної допомоги цим людям, відзначає правозахисниця. 31 жовтня 2014 року урядом РФ була видана постанова, згідно якої "особам, які вимушено покинули Україну і які перебувають на території РФ, в екстреному масовому порядку" в 2014-2015 роках може надаватися медична допомога і без страхового поліса. Мова іде про "первинну медично-санітарну допомогу і спеціалізовану, у тому числі і про високотехнологічну допомогу у невідкладній формі". Це постанова, в теорії, дає можливість лікуватися таким людям, як Олена Михайлівна, - але на практиці воно ніколи не виконується.
"У нас була підопічна з Донецька, - розповідає Буртіна. - Їй потрібно було терміново міняти кардіостимулятор - здавалося б, типовий приклад "високотехнологічної допомоги у невідкладній формі". Її донька, теж громадянка РФ, обійшла всіх чиновників, достукалася до першого заступника департаменту охорони здоров’я Москви Миколи Потєкаєва, який в офіційному листі підтвердив можливість надання безкоштовної медичної допомоги.
"Але в лікарні ніхто не збирався його слухатися. У підсумку в біженки буквально на операційному столі зажадали передоплату - і це була пропозиція, від якої не можна відмовитися", - журиться Буртіна. Чи компенсувало згодом міністерстві охорони здоров’я родині витрати у розмірі близько півмільйона рублів, у "Громадянському сприянні" не знають.
Коментар відомства на момент публікації отримати не вдалося.
Мавр зробив свою справу?
Після початку конфлікту в Україні Росія дозволила перебувати на своїй території українським громадянам та особам без громадянства, які постійно проживали в Україні і прибули до РФ, в екстреному масовому порядку. З 1 листопада Федеральна міграційна служба (ФМС) скасувала ці міграційні преференції. Збережуться вони лише для вихідців із Донбасу. Іншим же громадянам України в РФ доведеться "звернутися до ФМС для визначення свого правового статусу", зазначається на сайті відомства: або вони як постійні резиденти РФ мають отримати дозвіл на тимчасове проживання, або як трудові мігранти купити патент. В іншому випадку їхнє перебування на території Росії, як й інших іноземців, буде обмежене терміном в 90 днів протягом шести місяців.
У комітеті допомоги біженцям вважають, що це рішення - частина загальної політики держави. "Мавр зробив свою справу - і значить, в ньому вже відпала необхідність", - вважає Олена Буртіна. Вона переконана, що незабаром преференцій позбавлять і вихідців із Донбасу.
На думку Буртіної, українські біженці відіграли для Кремля певну політичну роль як аргумент в політичній суперечці із владою України та з опонентами на міжнародній арені. Зараз вони перестали відігравати цю роль, вважає правозахисниця, і необхідність в них відпала: "Вони перетворюються вже просто на тягар, і російська влада постарається їх позбутися. Поступово, не роблячи різких рухів".
ФМС не впоралася?
В опублікованій 28 жовтня доповіді "Комітету громадянських ініціатив", підготовленої експертами в рамках проекту "Міграція", стверджується, що російські міграційні служби не впоралися з завданням інтеграції українських біженців.
Експерти переконані, що Росія, запроваджуючи нескінченні бюрократичні перепони для мігрантів, не змогла не лише допомогти нужденним, але й ефективно використати трудовий потенціал біженців з України, який за своєю професійною підготовкою вигідно відрізняється від мігрантів із Середньої Азії. "Розподіл біженців по суб’єктам РФ проводилося без урахування тих професій та спеціальностей, які вони мали. В результаті досвідчені інженери та професіонали технічних спеціальностей були змушені працювати вантажниками та будівельниками", - відзначають автори доповіді. І саме цим, на їхню думку, пояснюється відтік біженців на батьківщину.
"З України іде освічений, культурно ідентичний контингент, а ми не можемо його прийняти, хоча ринок праці потребує мігрантів", - повідомила на презентації доповіді заступниця лабораторії міграційних досліджень Інституту народногосподарського прогнозування РАН Жанна Зайончковська. "Напевно, з одного боку, це добре, що люди повертаються. З іншого боку, ми могли б використати їхній потенціал", - заявив один із авторів доповіді Євген Гонтмахер.
За словами Марини Лексиної, відтік українських біженців розпочався близько шести місяців тому - багато хто приходить до "Громадянського сприяння" із проханням допомогти їм купити зворотній квиток. Це підтверджує офіційна статистика. "Симптоми того, що громадяни України починають повертатися, існують. У Ростовській області в середньому за 10 днів 1400-1500 людей від’їжджають назад. Мінус пішов. Безумовно, напевно, це нас як міграційників радує", - цитує офіційний сайт відомства його очільника Костянтина Ромодановського.
Але хворій на рак Олені Леоновій їхати немає куди - на Донбасі в неї нікого не залишилося.
Публiкацiї за темою «Національне питання»:
