- в містечку Глухів (Сумська область) 12 травня 1870 року, поширилися звістка, що їх знаменитому земляку Артемію Яковичу Терещенко, відомому цукрозаводчику та меценату височайшим указом надано потомственне дворянство. Сини згодом гідно продовжували його справу. А от численні онуки, вже стали прикладати свої здібності в інших іпостасях. Михайло Іванович Терещенко був міністром фінансів та закордонних справ в уряді О.Керенського; Федір Федорович Терещенко був талановитим авіаконструктором, вельми високо цінувався Жуковським, й літаки його конструкцій були прийняті на озброєння російською армією в І Світовій війні...
Ви коли-небудь пробували складати пазл, в якому відсутня половина шматочків?
Це засмучує. Це збиває з пантелику. Цілу картину так і не вдається побачити.
Ласкаво просимо у світ політики Кремля.
З’ясувати, що думає і планує Володимир Путін, м’яко кажучи, складно. Кремлю подобається, коли всі губляться у здогадках.
Який план президента Путіна щодо України? Готує Москва повномасштабне вторгнення чи обмежену операцію? Або брязкання шаблями - це лише гра, примусова дипломатія (у своїй найбільш агресивній формі)?
Геополітичний пазл неповний.
Шматочки пазлу, які ми маємо, викликають занепокоєння на Заході:
- Приблизно 100 000 російських військових зосередилися біля кордону з Україною;
- Москва розпочала серію військових навчань на землі та на морі;
- Майбутні білорусько-російські військові навчання
- Кремль висуває вимоги, які, очевидно, США таки відкинуть (наприклад, заборона на вступ України до НАТО, припинення військової діяльності НАТО у Східній Європі);
- Твердження президента Путіна про те, що росіяни та українці - "один народ, єдине ціле".
Вашингтон письмово відповів на вимоги Москви щодо безпеки. Кремль каже, що ще проаналізує реакцію Америки.
Тим часом жорсткі розмови тривають.
"Не розміщуйте інфраструктуру НАТО на території України. Ми просимо наших "партнерів" у країнах НАТО піти геть. Геть від наших кордонів. Геть з пострадянських країн, тому що це загрожує російським людям", - каже Євген Попов.
Пан Попов, який веде ток-шоу на державному телебаченні, також є депутатом від провладної партії "Єдина Росія".
"Час минає, - попереджає мене пан Попов. - Ви повинні ухвалити рішення. Швидко".
"А інакше?" - запитую я.
"Інакше буде надзвичайно небезпечна реакція для всього світу. Деякі західні чиновники висловлювали сумніви, чи є у Росії яйця. Хлопці, ви дійсно хочете це побачити?"
Публічно російські чиновники наполягають, що НАТО становить загрозу національній безпеці Росії.
Я скептично налаштований. Мені важко повірити, що Москва справді бачить в альянсі загрозу.
Лише 6% кордонів Росії межують з країнами НАТО; Кремль має хороші відносини з деякими членами НАТО, такими як Італія та Угорщина; він навіть продав системи озброєння Туреччині, члену НАТО.
І майте на увазі, що НАТО (з боку Норвегії) перебуває на кордоні Росії вже понад 70 років.
Крім того, немає жодних ознак того, що Україну, Грузію чи інші колишні радянські країни приймуть у НАТО найближчим часом.
Так чому ж Кремль зациклюється на НАТО?
Частково з внутрішніх причин: щоб змусити російський народ об’єднатися проти нібито зовнішнього ворога.
Але також, можливо, як привід скористатися моментом і перебудувати європейський порядок безпеки на користь Москви; відновити сферу впливу Росії та спробувати переписати результати Холодної війни.
"Путін вважає, що Захід скористався слабкістю Росії у 1990-х роках, що з Росією вчинили несправедливо, що вона не отримала того, що заслуговувала. Він хоче це змінити", - вважає Андрій Кортунов, генеральний директор російської Ради з міжнародних справ, науково-дослідного центру, пов’язаного з владою.
"Його аргумент дуже простий. Тепер баланс сил змінився, це більше не однополярний світ, орієнтований на Захід. Ви повинні слухати нас і серйозно ставитися до наших проблем".
Тож яким буде наступний крок Москви?
Без усіх шматочків пазлу ми можемо лише здогадуватися. Це може залежати від того, чи задовольніть Путіна пропозиція Америки щодо певних аспектів європейської безпеки у переговорах з Росією.
Якщо ні, якщо кремлівський лідер буде сповнений рішучості зруйнувати нинішню систему європейської безпеки, можливе військове протистояння та довгострокові тертя між Сходом і Заходом.
"Сподіваюся, Путін буде задоволений тим, що він отримав, - каже пан Кортунов. - Я думаю, що якоюсь мірою він досяг успіху. Він змусив Захід до діалогу. Тому він міг би стверджувати, що його місія виконана, що збереження напруженості на українському кордоні допомогло йому стимулювати Захід до розгляду пропозицій Росії.
"Але він може інтерпретувати ситуацію інакше. Він може сказати, що Захід намагається залучити Росію до нескінченних і безглуздих переговорів і що проникнення Заходу в Україну триватиме".
"Але всередині країни російське суспільство не прагне великої війни на порозі. Росіяни не хочуть брати участь у великій військовій операції в Україні", - додає Кортунов.
Актуально
5374 перегляди
До теми:
