Актуально
Регіон: 
|
Львівських склярів знають у всьому світі |
50 кг скла плавиться приблизно дві години. “Варити” його слід при температурі 1400о С, і тільки коли воно стає м’яким та пластичним, можна почати створювати твори мистецтва. Для прикладу, з ужиткового це - жіночі прикраси і ґудзики.
За словами гутника зі стажем Анатолія Гоголя, єдиним місцем в Україні, де можна справді “пізнати” скло, є Львівська академія мистецтв. Він зі щемом згадує часи розквіту Львівської кераміко-скульптурної фабрики, де творили найвидатніші митці всього радянського простору. Та попри всі фінансові та територіальні негаразди, Львів і надалі продовжує продукувати гутників.
Руслана Кобаренко, «вчорашня» студентка кафедри художнього скла академії мистецтв, зізнається, що лише під час навчання дізналася, що таке “художнє скло”.
Школяркою їй подобалося моделювання одягу, а згодом вона «закохалася» у вітражі. Тут головне - вдало підібрати коефіцієнт термічного розширення, щоб виріб зі скла не тріснув. Попри те, що вітражна справа складна ще й фізично, за словами Руслани Кобаренко, сьогодні більшість вітражистів – дівчата. «Коли я навчалася в академії, – розповідає Руслана, – у моїй групі не було жодного хлопця. Викладачі нас дуже шкодували – це все-таки важке скло, піч, висока температура…» Руслана вчилася у таких метрів як Орест Принада, Олег Янківський, Франц Черняк та інші. У Львові займаються вітражами і цілі подружжя, як-от Олег Корда з дружиною, які віддали цій справі 12 років. “Ми працювали навіть у Почаївській лаврі”, – розповідає пан Олег.
Щоб виготовити 1м2 художнього скла треба два тижні клопіткої праці. Таку роботу вітражисти оцінюють у 500-600 доларів. Зараз вони займаються ще й мозаїкою.
Гутне скло – вироби, виготовлені зі скла безпосередньо біля скловарної печі майстром вручну, у гарячому стані з використанням відповідної техніки. Гутне скловиробництво вже кілька тисячоліть є найголовнішою технологією виготовлення скла і дає можливість використовувати специфічні його властивості: пластичність, піддатливість видуванню й іншим прийомам формування. Кожен виріб, створений у гуті ручною працею майстра, індивідуальний і неповторний. Гутне скло наділене кольором, прозорістю, чарівною здатністю передавати переломлення, гру світла, що може викликати в глядача найрізноманітніші поетичні асоціації.
Перші відомості про виробництво скла на території України відносяться до 4-5 ст. н.е. Літописні джерела та археологічні знахідки періоду Київської Русі (11-12 ст.) свідчать про існування склоробних майстерень, які виготовляли мозаїчну смальту, прикраси, посуд, віконне скло.
У 14-16 ст. на територіях, багатих піском та лісами, виникає багато майстерень, які називалися гутами. Гути (з німецького hutta) — приміщення, де знаходилася піч, в якій варили скло і видували посуд. Гутне скло — це скло вільного видування, і майстри довели вміння використовувати його пластичні та декоративні можливості на прикладі фігурних посудин. Серед них найбільш поширеними були "пляшки-ведмеді". Без такого посуду не обходилося жодне весілля.
Розквіт гутного виробництва припадає на 18 — першу половину 19 століття. В цей час зростає асортимент виробів, збагачується їх декоративне оздоблення: рельєфні каміни, розпис емалями та фарбами, гравіювання. Вироби гутних майстерень широко використовуються у побуті як сільського так і міського населення. Скляний посуд був окрасою святкового столу та інтер'єру.
У другій половині 19 ст. в зв'язку з розвитком промислового виробництва поступово зникають маленькі гутні майстерні. Традиції гутництва відродились в середині 20 ст. в творчості провідних українських художників і майстрів Львова та Києва.
Більше новин за темою «Мистецький погляд»:
