- Київ був найбільшим містом Європи у ХІ сторіччі, в п’ятдесят разів більшим за Лондон, в десять – за Париж. Досяг свого розквіту за Ярослава Мудрого (1010-1054 н.е.), який поріднився з королівськими родинами Франції, Норвегії, Румунії та Польщі. Німецький церковний діяч XІ століття єпископ із Саксонії Титмар Мерзебурзький у своїй «Хроніці» у 1012 - 1018 роках, характеризує Київ як «велике місто, у якому більш 400 церков, 8 ринків, незліченна кількість жителів». На початку ХІ століття теперішня столиця України мала 50 тисяч населення. Для порівняння, у Лондоні на той час мешкало 20 тисяч жителів. Німецький хроніст XІ століття Адам Бременський називав Київ «суперником костянтинопільського скіпетра, найчарівнішої прикраси Греції».
Представник президента у парламенті Юрій Ключковський пропонує Росії надати українській мові статус регіональної у Москві.
Так він прокоментував заяви міністерства закордонних справ РФ, де сказано, що "Росія розраховує, що всі регіони України, як і Харків, визнають російську регіональною мовою".
"У Москві проживає більше мільйона українців. За тими ж підставами варто оголосити українську мову регіональною в Москві", - передає слова Ключковського прес-служба блоку "Наша Україна".
"Але ж ми не втручаємось у внутрішні справи Росії. З барським ставленням до України з боку різних чиновничих органів Росії пора закінчувати", - заявив представник президента.
"Росія має навчитися, що Україна незалежна суверенна держава. Якщо вона не вміє шанувати Україну, то Україна не буде шанувати Росію", - додав він.
"Ми самі розберемося, де потрібна російська мова, де потрібна кримсько-татарська, де потрібна польська, болгарська, єврейська та інші мови. Але це ми зробимо самі, без допомоги чиновників з Москви", - підкреслив Ключковський.
У той же час прем'єр-міністр Юрій Єхануров зазначив, що "різні заяви суміжних держав – це їхня внутрішня справа", повідомляє УНІАН.
При цьому він додав, що його, наприклад, цілком влаштовує, що жителі Кубані розмовляють українською мовою.
Все, що йде поза рами нації, це або фарисейство людей, що ітернаціональними ідеалами хотіли би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими “вселюдськими” фразами прикрити своє духове відчуження від рідної нації...” Іван Франко
Актуально
25468 переглядів
Більше новин за темою «Політика»:
