Актуально
19904 перегляди
 |
Інформація про те, що в Молдові запроваджено інститут парламентських «комісарів з етики» неабияк пожвавила коментаторів від Партії регіонів.
«Я особисто за те, щоб у залі були пристави двометрового зросту, коса сажень у плечах, які могли б спокійно викинути будь-якого депутата, який ламає мікрофон або заважає працювати», – прокоментував відповідну ініціативу колег із сусідньої держави «диригент» кнопкодавів від ПР Михайло Чечетов. Утім, насправді там такого закону поки що немає, а є лише законопроект про Кодекс етики поведінки народних обранців, попередньо схвалений Кабміном. Та й інститут комісара з етики в молдовському варіанті мало нагадує парламентського «вишибалу», як його бачать у ПР. Ні, йдеться про посадовця, обраного на п’ять років, основне завдання якого – вживати адміністративних (аж ніяк не силових) заходів проти недисциплінованих депутатів.
В Україні це не перша ініціатива такого роду. Можна згадати, що на початку 2004-го представник президента Кучми в парламенті Олександр Задорожний вносив законопроект про зміни до законів «Про статус народного депутата України» і «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» щодо створення Служби парламентських приставів у системі УДО (Управління державної охорони), яка в ході пленарного засідання вищого законодавчого органу виконувала б вказівки голови Верховної Ради України. Серед функцій, якими Задорожний пропонував наділити її представників, було і «примусове виведення депутатів із залу». Відтоді ця ідея періодично бродила українським парламентом, майже в кожному скликанні реєстрували схожі законопроекти, щоправда, жоден із них не проходив через парламент. Зазвичай вони мали допомогти владі «заспокоїти» опозицію.
Міжнародний досвід існування таких приставів пов’язаний із дотриманням порядку в сесійній залі, із запобіганням порушенню норм парламентської поведінки та етики. Але в українських реаліях цей інститут треба сприймати як додатковий інструмент впливу провладних фракцій на опозицію. Для ПР єдиний спосіб приймати результативні рішення у Верховній Раді, де вона не має сталої більшості, – це кнопкодавство. Тим часом наполеглива боротьба з ним опозиційних партій у нинішньому складі ВР стала значною перешкодою для таких намірів біло-блакитних. Нагадаємо також, що ще під час першої сесії парламенту VІІ скликання, коли УДАР заблокував трибуну, вимагаючи персонального голосування, спікер Володимир Рибак пообіцяв до осені 2013 року ввести в дію систему «Рада-4», яка унеможливить натискання кнопки за іншого депутата. Однак, за нашою інформацією, керівництво парламенту не планує виконувати цього зобов’язання.
Тому не виключено, що влада скористається актуалізованою молдовським парламентом ідеєю і запровадить схожий інститут у Верховній Раді України. Один із нардепів-регіоналів у приватній розмові підтвердив, що у фракції ПР розглядають варіант заснування інституту парламентських приставів. Якщо на попередніх сесіях депутати-опозиціонери намагалися контролювати, як голосує провладна фракція, то тепер нова служба була б надійним прикриттям для осіб, які голосують трьома-чотирма картками.
Публiкацiї за темою «Політика»:
